Розпочинається «Sister’s Secrecy: Arcanum Bloodlines» так само, як і решта подібних ігор. Переважну частину гри складають нескінченні повертання до вже бачених локацій, повторний обшук вже бачених сцен та пошук ключів до нових будівель. Локації ці невимовно зловісні та страшні, а от приховані об’єкти, на жаль, лежать на виду. Підказки перезаряджаються досить швидко, та ми готові заклястися, що користатися ними вам доведеться усього пару разів за гру.   

Головоломки здебільшого неоригінальні та якось погано оптимізовані з огляду техніки. З якоїсь незрозумілої причини до міні-ігор немає інструкцій, і хоча в таких випадках, як пересування плиток, обертання кілець або відновлення зображення з ажурних клаптиків, зрозуміти, що до чого, можна і самотужки, брак керівництва під час гри дещо бентежить.   

Як до переваг гри, ми можемо відзначити лише неперевершену графіку. Мальовничі локації з мерехтливим світлом та тонкою деталізацією створюють враження, ніби ви опинились в якомусь казковому світі, і лише пересічне озвучення повертає вас з неба на землю. Музичний супровід цілком підходящий, та, на жаль, повторюваний, через що досить швидко набридає. 

Загалом, якби не плаский сюжет, «Sister’s Secrecy: Arcanum Bloodlines» справила б на нас набагато краще враження. Виникає відчуття, ніби сценаристи під час розробки цієї гри були у відпустці, і сюжет писали дизайнери. Величезна кількість технічних негараздів та багів змушує нас зробити висновок, що програмісти… ну, ви зрозуміли. Отже, коли в вас на прикметі нема жодної іншої гри, можна спробувати. В протилежному випадку, краще відкладіть «Sister’s Secrecy: Arcanum Bloodlines» в довгий ящик!