У цей святковий день ми очікували чогось особливого, а отримали звичайнісіньку розповідь про криваві вбивства. Замість того, щоб насолоджуватися романтичною історією, або, принаймні, історією, що не містила б злочинів, нам доводиться поринути у похмуру атмосферу «Reading the Dead». Ця гра буквально нашпигована нудними розмовами, але, щоб дістатися до фінальної сценки, читати їх зовсім не обов’язково, - на щастя, розробники створили спеціальну кнопочку, що дозволяє пропустити будь-який діалог.

Фонові заставки в більшості сцен мають неприйнятно погану якість, що, у свою чергу, суттєво ускладнює пошук прихованих об’єктів. Об’єкти ж ці настільки дрібні, що ми змушені хаотично клікати мишею по картинці, сподіваючись, врешті-решт, випадково натрапити на потрібний предмет – добре хоч, що у грі немає штрафу за fast-click (занадто швидке натискання кнопок миші). Навряд чи хтось зможе знайти хоча б половину прихованих об’єктів, без підказок гри, однак у нашому розпорядженні їх лише три. Більшість міні-ігор анітрохи не відрізняється від бачених нами раніше. Благо, як і у випадку із діалогами, їх можна пропустити простим натисненням кнопки.

«Reading the Dead» поєднує в собі дуже поганий геймплей та посередню графіку. Нажаль, ця гра неспроможна скрасити наш вільний час, а лише додає розчарування, - ви не знайдете в ній ані цікавих головоломок, ні гарних картинок. Тож, не варто очікувати від «Reading the Dead» нічого, окрім болю в очах.